(0352) 25 1836
(0352) 25 9986
(067) 334 2586
(067) 380 5946
дизайн
mebelman_design_1
mebelman_design_2
Каталог продукції
 
 

 
Вакуумний прес МВП-24
 
Статті
Кухонні меблі
Меблі для передпокою
Шафи купе в інтер'єрі
Меблеві фасади
Фарбування фасадів
Виробництво ДСП
Плити ДСП
Скло для меблів
Фасад - обличчя меблів
Виробництво фасадів MDF
Фрезерування торця плити
Оформлення передпокою
Спальня для здорового сну
Кухонні гарнітури
Простір в малогабаритній
квартирі

 
 
Статті - Плита ДСП
Плити ДСП

Деревостружкові плити (ДСП) – це найпоширеніший матеріал у виробництві меблів та будівництві. Уперше його почали виготовляти в місті Бремені (Німеччина) у липні 1941 року на заводі фірми TORFITWERKE G.A. HASEKE. Головними перевагами ДСП є легкість обробки, економічність, надійність і висока практичність, крім того, це екологічно чистий матеріал. Але він не завжди був таким. Спочатку покупці морщились, розглядаючи неестетичний, низькоякісний, крихкий ДСП, виготовити меблі з якого було чимось на грані фантастики.

Зараз усе це в минулому. Сучасні технології виробництва дають змогу досягти досить високої якості й безпеки виробів з ДСП. Виготовляють ДСП шляхом гарячого пресування крупнодисперсної стружки, яку отримують із неділової (технічної) деревини будь-яких порід та відходів деревообробних підприємств і введення термореактивної синтетичної смоли, а також гідрофобізуючих (таких, що зменшують намокання поверхні), антисептичних та інших добавок, завдяки яким плита набуває особливої міцності та довговічності.

Сорт ДСП визначається якістю поверхні. Плити першого сорту мають рівну шліфовану поверхню без дефектів. Відповідно до Держстандарту 10632-89 плити першого сорту не повинні мати заглиблень (виступів) або подряпин, парафінових, пилосмоляних або смоляних плям, крайок, які відкололись, забарвлення кутів, недошліфування, хвилястості поверхні. Товщина плити повинна cтановити 10–26 мм. Саме плити 1-го сорту визнані придатними для виготовлення меблів.

Технологічний процес виробництва ДСП передбачає суворий контроль за використанням в’яжучої речовини, і тому даний матеріал можна визнати екологічно чистим. Усі види ДСП повинні проходити обов’язкову перевірку на вміст формальдегіду. Відповідно до ГОСТ 10632-89, гранично допустимою концентрацією (ГДК) формальдегіду для атмосферного повітря вважається 0,035  мг/ м3, повітря робочої зони – 0,5 мг/м3. Завдяки сучасним технологіям виготовлення ДСП концентрацію формальдегіду в деяких виробах вдалося знизити аж до 0,02 мг/м3. А в масиві багатьох порід деревини (без клейових смол) звичайний природний зміст формальдегіду сягає 12 мг/м3. Так, ДСП із показником емісії формальдегіду Е1 є більш екологічно чистим, а показник Е2 означає, що ДСП категорично забороняється використовувати у виробництві дитячих меблів. Нині найекологічнішими вважаються ДСП виробництва Австрії та Німеччини.

Технічні характеристики

Експлуатаційні властивості деревостружкової плити залежать, в основному, від їх щільності, форми і розміру стружки, а також кількості та якості в’яжучого компонента. Бувають плити з дуже малою (350–450 кг/м3), малою (450–650 кг/м3), середньою (650–750 кг/м3) та високою (700–800 кг/м3) щільністю. Розрізняють одно-, три- та п’ятишарові плити.

Фізико-механічні властивості ДСП обумовлюють широку сферу їх застосування. Вони добре піддаються механічній обробці (пилянню, струганню, свердлінню, фрезеруванню), їх легко склеювати та фарбувати, а деякі властивості навіть перевершують натуральну деревину. Зокрема, вони менше розбухають від вологи, не змінюються внаслідок нерівномірної зміни вологи, мають непогані тепло- і звукоізоляційні властивості, а також більшу біо- та вогнестійкість.

Для надання плитам вогнестійкості до їх складу вводять спеціальні речовини – антипірени.

А для поліпшення водостійкості перед пресуванням у стружкову масу додають спеціальну парафінову емульсію або розплавлений парафін. Показником водостійкості є розбухання плити у товщину (за 24 години):

• водостійка ДСП – не більше 15%;

• звичайна ДСП, марка А ~ 22%;

• звичайна ДСП, марка Б ~ 33%.

Марка А відрізняється від марки Б кращими показниками на згинання і розтягування та нижчими показниками розбухання, деформації поверхні й шорсткості поверхні.

Зовнішній вигляд ДСП

З метою надання ДСП більш декоративного вигляду використовується велика кількість різних облицювальних матеріалів. Є кілька технологій покриття ДСП:

1. Облицювання паперово-смоляними плівками

Під паперово-смоляною плівкою мається на увазі декоративний папір, який просочений полімерною смолою. Для виготовлення таких плівок, зазвичай, використовують меламінокарбамідоформальдегідні смоли. Є два види облицювання паперово-смоляними плівками: ламінування та каширування.

Ламінування – це фізико-хімічний процес облицювання ДСП паперово-смоляними плівками під впливом температури (140–210оС) та тиску (25–28 МПа). При цьому декоративно-захисний шар на плиті утворюється за рахунок розтікання смоли по поверхні ДСП з подальшим затвердінням і утворенням міцного єдиного покриття (ДСП-смола-папір).

Каширування – фізичний процес облицювання ДСП твердими паперово-смоляними плівками (з нанесенням лаку або без нього) з попереднім нанесенням клею на плиту-основу. Умови, в яких відбувається процес каширування, значно «помірніші»: температура 20–150оС та тиск 5–7 МПа.

Ці два методи облицювання принципово відрізняються тим, що під час каширування готове декоративне покриття наклеюється на ДСП, а при ламінуванні воно створюється під час пресування за рахунок хімічних процесів і невід’ємне від плити-основи.

2. Облицювання ДСП паперово-шаруватими пластиками

Шаруваті пластики – це полімерні матеріали, які містять паралельно розташовані шари наповнювача. Наповнювачем може бути тканина, шпон, папір та інші матеріали. Основою для виробництва паперово-шаруватого пластику є папір, який, крім функцій армувального наповнювача, надає кінцевому продукту пластичність, механічну стійкість, а головне – декоративні якості.

Під час виготовлення ДСП, облицьованих шаруватими пластиками, спочатку готують заготовки ДСП визначених розмірів, потім очищують поверхню для облицювання, наклеюють пластик і виконують пост­формінг. Наклеювання – це пресування паперово-шаруватого пластику з нанесеним на поверхню плити клеєм. Пресування може бути гарячим (з використанням карбамідних клеїв або клеїв на основі ПВА-дисперсій) та холодним (з використанням контактних клеїв або клеїв на основі ПВА-дисперсій). Найпопулярнішим способом є пресування з помірним нагріванням (60–70оС) і використанням ПВА-клеїв. Постформінг виконують на спеціальних станках, де при правильному поєднанні температурного режиму, швидкості подачі і радіуса згинання формується заокруглена поверхня пластику.

3. Облицювання полімерними плівками

Цей процес аналогічний облицюванню декоративними пластиками за винятком того, що для отримання декоративного покриття використовують термопластичну полімерну плівку, яку пресують на ДСП з попередньо нанесеним на неї шаром клею. Для облицювання, головним чином, використовується плівка на основі полівінілхлориду (ПВХ), рідше – матеріали на основі полістиролу, акрилових полімерів тощо. Перевагою полімерних плівок є можливість облицювання профільних виробів. Проте низька теплостійкість і невисокі фізико-механічні характеристики такого покриття відчутно обмежують їх використання.

4. Облицювання натуральним шпоном

Це один із найдавніших способів обробки поверхні плит. Натуральний шпон приклеюють на плиту-основу у спеціальних пресах. Перевагою цього способу є можливість використання плит з не дуже високою якістю поверхні. ДСП, облицьовану шпоном, обов’язково покривають захисним покриттям – лаком, якість якого, здебільшого, визначає його споживчі характеристики.

За матеріалами журналу "Меблеві технології" http://ua.infomebli.com/

Мебельман™
SPRAVKA.UA - Бизнес-Каталог товаров и услуг Украины Каталог веб ресурсів Тернопільщини Яндекс.Метрика